Українська Падуя в цифрах

Ми 12 років тримаємо магазин на Via Venezia і щодня чуємо українську, румунську, молдавську, російську мову. Але одна річ — чути, інша — побачити цифри. Ось офіційна статистика ISTAT на 1 січня 2025 року по провінції Падуя.

Скільки нас

Українці — 2 714 резидентів, плюс 39% за п'ять років. Єдина громада провінції, яка стабільно зростає — рік за роком, без пауз. І це лише офіційні резиденти: людей під тимчасовим захистом статистика рахує окремо, а тільки у Венето таких заяв понад 14 тисяч. Тож реальна українська Падуя помітно більша, ніж написано в реєстрах, — ми бачимо це щодня біля каси.

Румуни — 31 879 осіб. Найбільша громада провінції з великим відривом: кожен третій іноземець Падуї — румун.

Молдавани — 6 444 особи. І це лише ті, хто зберіг молдавське громадянство: багато хто за ці роки отримав румунське чи італійське і зі статистики «зник», хоча з Падуї нікуди не поїхав. Венето — регіон №1 усієї Італії за молдавською громадою.

Поляки — 469 осіб. Невелика, але вірна громада: польська полиця в нас є і буде.

Чому їжа з дому — не примха

Учені вивчають харчування мігрантів десятиліттями, і висновки в них напрочуд теплі.

Дослідження Wang & Lo (Environment and Planning A, 2007) показало: коли людина обирає продуктовий магазин, етнічна ідентичність і довіра важать більше, ніж ціна та відстань. Людина проїде через усе місто повз десять супермаркетів — за своїм. Ми бачимо це щосуботи на парковці.

Антропологи (Holtzman 2006; Weller & Turkon 2015) встановили: кухня — останнє, що втрачає діаспора. Друге покоління може вже не говорити мовою бабусі — але борщ, вареники і сало залишаються в родині довше, ніж мова.

Робота Wright і колег (Food Security, 2021) назвала це «культурною продовольчою безпекою»: доступ до рідної їжі дає відчуття тепла і приналежності, а її відсутність мігранти описують як тривогу і втрату частини себе. Оселедець, згущенка чи гречка — це не ностальгічна слабкість. Це психологічна опора.

А дослідження Buza (Global Networks, 2025) про молдавські родини в Італії описало продуктову посилку з дому як ритуал турботи: мама збирає банки і солодощі, бо не може обійняти. Знайомо, правда? Ми часто кажемо покупцям: у нас ця посилка — за рогом, щодня.

Й італійці теж

84,7% італійців уже куштували етнічну кухню, половина прийшла до неї через друзів (Mascarello et al., Foods, 2020). За даними Coldiretti/Censis, кожен третій італієць регулярно купує етнічні продукти, а світовий ринок етніки зростає на 8% на рік. Змішаних родин у Падуї дедалі більше — і чоловік-італієць, який розсмакував борщ і вареники, для нас давно не екзотика, а постійний клієнт.

Тож коли ви заходите до нас по гречку, сало, згущенку чи цукерки Roshen — за вашою спиною стоять тисячі земляків і цілком серйозна наука. Ви вдома.